|
Від диму не видно у дзеркала рамці Нікого, і навіть свого лиця! Танцюючі пари стомились від танцю. Та я доспіваю концерт до кінця. Потрібні всі ноти уже відіграли. І колір змінило вино у бокалі. Та я говорити бажання – не мав. Отож саме мовчки доп’ю цей бокал. Нам сонце давно не дарує погоду. І душі нам вкрила із льоду кора. Ми марно чекаєм усі льодоходу, Що пам’ять принесе нам теплі вітра. Потрібні всі ноти уже відіграли. І колір змінило вино у бокалі. Та я говорити бажання – не мав. Отож саме мовчки доп’ю цей бокал. Маленький оркестр гра мелодії мляво! Вкруг мене кільце – не зламати кільця! Я маю піти, посміхнувшись до зали, Але, дочекавшись, нарешті, кінця... Потрібні всі ноти уже відіграли. І колір змінило вино у бокалі. Ще більше тьмянішає око дзеркал. Ні! Краще мені цей розбити бокал.
|