|
Ми тебе не ділили і не ласкали. А що любили – так то вже позаду, – Я в душі ношу твій світлий образ. А Олексій виколов твій образ на грудях. В той день, коли ми прощалися на вокзалі, Тебе до гроба пам’ятать обіцяв. Я сказав: «Я не забуду в житті Валі!» «А я тим паче!» – Мені Льоша відповів. А тепер ріши, кому з нас із ним хуже, І кому важче – попробуй розберись: В нього – твій профіль виколотий зверху, А в мене – душа зколена в середині. І коли мені так млосно, хоч на плаху, – Слова мої тебе хай не образять, – Я прошу, щоб Льоха розстебнув сорочку, Й дивлюсь, дивлюсь годинами на тебе. А недавно мій товариш, друг хороший, Він творчістю зміг біду мою здолать: Зробив він копію тебе з грудей Льоши Й на груди мені твій профіль наколов. Знаю я, друзів своїх чорнить не гоже, Та ти мені ближче і рідніше від того, Що моя – вірніш, твоя – татуїровка, Більш красива і краще, ніж його!
|