|
Мало вже до атаки, Скоро знову під танки, Знову слухать розривів концерт. А бійцю молодому Переслали із дому Голубий невеличкий трикутний конверт. І неначе ти вдома, Коли почерк знайомий Чи сердечні слова від батьків, Та цей лист був з бідою – Тож даремно до бою Листоноша вручити листа поспішив. Там спочатку стояло: «Ти пробач, що мовчала, Не чекатиму» – й все – лист пустий. Тільки знизу приписка: «Від’їжджаю неблизько, Ти ж спокійно воюй і коли щось – прости». Разом з першим розривом Хлопець крикнув тужливо: «Листоношо, ти що мені дав?! За хвилину до смерті Я в трикутнім конверті, Як від кулі, поранення в серце дістав!» Із траншеї, як з братом, Він шагнув з автоматом, Берегтися розривів не став. І в бою під Сурою Обняв землю рукою, Тільки – вітер обривки листа розкидав.
|