|
На Трійцю, взимку і в четвер (а зранку – й поготів) – запрошую усіх тепер мерщій в Країну Див! «Але ж – туди дістатись як? – питав дивак один. – Потрібен, мо’, умовний знак, чи чарівний логін? А скільки діб чи, може, літ триває переліт? І скільки маю виплатити мит?» Не треба, друже, чаклунів, не переймайся ти, розрадься, он, веселкою впівнеба... Не можна до Країни Див летіти чи пливти, – там опинитись треба! Ви згодні мокти під дощем, під чарівним дощем? Чи, може, почекаєм ще – в городі під кущем?.. В країні тій, куди вас зву, – там спека, сніг та град, немає сну, все – наяву, й нема путі назад!.. Зі страху не тремтять хвости? Тоді, щоб увійти – вам досить полічити до п’яти. У нас давно пітьма легла, а там – півсутінь лиш, в Країні Див – вдивляйтеся, дивуйтесь! Там порівну добра та зла, але добро – сильніш, спокійно, не хвилюйтесь. В Країні Див – давно я звик блукати час увесь, я та́м – найкращий провідник якраз в кудись та десь. Ось дівчинка, Аліса звуть, водитиму її; а ви – за нами руште в путь, та – в ряд! Без товчії! Алісо, очі змруж, пора! Чи гра це, чи не гра?.. І ось – в країні дивній ми, ура! До берега греби скоріш, ось чарівне весло! Казкова там чекає нас пригода. Ми всім розкажемо пізніш: «Це ж як нам повезло! Й було вертатись шкода».
|