|
Їх вісім – нас двоє... Азарт перед боєм, А значить, – ми входимо в гру! Серёжка! Держись, нам не світить з тобою, Та козирі я підберу. Я цей піднебесний квадрат не покину, Не цифри важні, тільки шанс, – Сьогодні мені захищає друг спину, Тож скроплений джокер – у нас. «Стріляй, Месер з тилу!», – пальнув й задиміли, Надсадно завивши, гвинти... Їм навіть не треба хрестів на могили, Зійдуть і на кри́лах хрести! «Я перший. Серёжка, вони над тобою! Я вийду їм в лоб, ось мій хрест. Збий полум’я, друже! Мерщій, я прикрою!»... В бою не буває чудес! Сергій! Ти гориш! Уповай же, мій брате, Тепер на надійність всіх строп! Ні! Пізно – назустріч йде «Месер» проклятий. Прощай! Я приму його в лоб. Я знаю, що інші – обірвуть їм крила. А хмарами – хай буде так! – Злетять наші душі, мов два гвинтокрила, Бо їм друг без друга – ніяк. Архангел нам скаже: «В Раю буде туго!», Та тільки нам лясне замок, Попросимо Бога: «Впишіть же нас с другом В який-небудь ангельський полк!» Я буду просить – Бога, Духа і Сина, – Щоб виконав волю мою: Хай вічно мені захищає друг спину, Як в нашім останнім бою! «Дай крила та стріли, – попросимо Бога, – Якщо треба ангел Вам ас!», Якщо ж нам відкажуть – мов, з цим дуже строго, – Хай пишуть в хранителі нас. Хранитель – це дуже почесна відзнака: Удачу нести на крилі Таким, хто як ми, нерозлучні друзяки В повітрі, на небі, в землі.
|