|
Який був бал! Напруга руху, звуку, нервів! У пар пульс бився на три такти замість двох. Та ще й запрошували дами кавалерів На традиційний білий вальс – і в парі стигнув пульс в обох. Хоча й до танців талану не мав, Її давно ти запросити хтів одну, – Та вічно треба поробити безліч справ – На допомогу поспішати й на війну. І от реальнішою стаючи ураз, Та, до якої підійти ти намагався, Іде запрошувати лиш тебе на вальс, – І стукотить у скронях кров у ритмі вальсу. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна – Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, – Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок! Як пісні без душі – вилітає із вуст білий звук. Як ритмічні рядки є без рими, на них кажуть всі: білий вірш. Як веселок усіх кольори скласти знов – буде білим весь світ. Як всі зіллються вальси у світі в один – буде вальс, білий вальс. Був білий вальс – дитинства згусли акварелі І блякнув світ юнацьких забавок та втіх, – Адже запрошували дами кавалерів – Не тому що, не тому, що відваги не було у тих. У дам званні хтось має в танці безліч прав, І кружить голови нам вальс, як в давнину. Партнерам треба ж поробити безліч справ – На допомогу поспішати й на війну. Біліший снігу, вальсе, ти кружляй вбрання, Щоб снігопад увік цей не урвався! Вона прийшла, щоб запросити на життя, – Й ти білий був – блідіший стін, біліший вальсу. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна – Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, – Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок! Як пісні без душі – вилітає із вуст білий звук. Як ритмічні рядки є без рими, на них кажуть всі: білий вірш. Як веселок усіх кольори скласти знов – буде білим весь світ. Як всі зіллються вальси у світі в один – буде вальс, білий вальс. Будь де – в ліцеї чи в Будинку офіцерів, В палацу залі, в школі – всюди на Русі, – Завжди запрошували дами кавалерів На білий вальс, і світ білішав навіть в ночі навісні. Не озираючись на спалені свічки, Через мовчання, тишу, темряву кінця На допомогу поспішали нам жінки, – Бо їхня бальна зала є країна вся. Куди б не кинуло тебе, де б ти не щез, – Згадаєш білу залу цю – і посміхнешся. Тебе чекатимуть – і з моря, і з небес – Чекатимуть на білий вальс, як повернешся. На цьому балу ти є зовні спокійний, Лиш тінь за тобою була ненадійна – Тремтіла, ламалась, металась вона поміж світла свічок. Тримаючи, а чи цей світ кружляючи, Провести міг би ти її по лезу уночі, – Шукай же від серця ключі, Ще нічий лиш за крок! Як пісні без душі – вилітає із вуст білий звук. Як ритмічні рядки є без рими, на них кажуть всі: білий вірш. Як веселок усіх кольори скласти знов – буде білим весь світ. Як всі зіллються вальси у світі в один – буде вальс, білий вальс.
|