|
Який був бал – напруга рухів, звуків, нервів! І билися серця на три удари замість двух. Й запрошували любі дами кавалерів На білий традиційний вальс, і завмирав наш дух. Ти сам, хоча танцюєш з горем пополам, Давно збирався запросить лише її одну, Але постійно треба відлучатись нам – Допомагати іншим, збиратись на війну. І ось все ближче і реальніше для нас Вона, що підійти до неї ти вагався, Іде сама, щоб запросить тебе на вальс. Гаряча кров у скронях б’ється в ритмі вальса. Ти зовні спокійний серед балу гучного, Але твоя тінь тебе видала знову – Металась, ламалась, тремтіла вона В хиткому світлі свічок. І бережно тримаючи й нервово кружа, Ведеш ти її ніби по лезу ножа. Не стій же, однак, як оті сторожа! Сам не свій, дурничок. Якщо спів без душі – витікає із вуст білий звук. Або ритмічні рядки без рими, кажуть тоді – білий вірш. Якщо всі кольори веселки скласти докупи – буде світло, білий колір. Якщо вальси у світі зіллються в один – буде вальс, білий вальс. Був білий танець – кінець вагань для маловірів Й завершення юнацьких снів, забав, потіх. Запрошують сьогодні дами – кавалерів І не тому, що не стає хоробрості у них. І підняті на час балу звання у дам, І паморочить вальс нам голови як в давнину, Але постійно треба відлучатись нам – Допомагати іншим, збиратись на війну. Біліший снігу білий вальс, – і всі кружать, Щоб снігопад навік не припинявся! Вона прийшла – тебе повести у життя, А ти – блідий, мов стіни, біліший вальса. Ти зовні спокійний серед балу гучного, Але твоя тінь тебе видала знову – Металась, ламалась, тремтіла вона В хиткому світлі свічок. І бережно тримаючи й нервово кружа, Ведеш ти її ніби по лезу ножа. Не стій же, однак, як оті сторожа! Сам не свій, дурничок. Якщо спів без душі – витікає із вуст білий звук. Або ритмічні рядки без рими, кажуть тоді – білий вірш. Якщо всі кольори веселки скласти докупи – буде світло, білий колір. Якщо вальси у світі зіллються в один – буде вальс, білий вальс. Де б бал не був – в Ліцеї, у Будинку офіцерів, В палаці або школі – як тобі везло – Запрошували дами в Росії кавалерів В усі часи на білий вальс, де білим все було. Опустиш очі й не помічаєш по боках, Через розпуку мовчазну, нудьгу зміїну, Жінки завжди ішли на допомогу нам – Їх бальний зал найбільший – на цілу країну. Куди б не кинуло тебе, де б ти не щез, Згадай той бал, ти – білий, – знову посміхнешся. Тебе чекатимуть завжди і з моря, і з небес, На білий вальс запросять – якщо повернешся. Ти зовні спокійний серед балу гучного, Але твоя тінь тебе видала знову – Металась, ламалась, тремтіла вона В хиткому світлі свічок. І бережно тримаючи й нервово кружа, Ведеш ти її ніби по лезу ножа. Не стій же, однак, як оті сторожа! Сам не свій, дурничок. Якщо спів без душі – витікає із вуст білий звук. Або ритмічні рядки без рими, кажуть тоді – білий вірш. Якщо всі кольори веселки скласти докупи – буде світло, білий колір. Якщо вальси у світі зіллються в один – буде вальс, білий вальс.
|