|
Жовте і червоне, і зелене, і лілове, Все най-найкрасивіше – на твої боки, А якщо дешеве щось – тоді нове й фартове, – А ти мені горілки лиш, і рідше – коньяки. Ту бабу ненаситну, ту стерво не прикриту Скільки раз запитував: «Досить вже, мій світ?» А ти завжди напита, і здорова, і небита – Давала мні горілки, репетуючи: «Ще ні». Все тобі, отруті, гроші з неба ніби сипались – Крупними купюрами, боргом золотим, – Та якось усипались, і скільки ми не рипались, – Все минуло, зникло, наче з яблунь білий дим. А бог з тобою, з клятою, та ще й з твоєю клятвою У тім, що будеш ждати скільки б не втекло води, – А ну тебе, розпатлану, разом з твоєю матір’ю! Живи собі, як хочеш – я поїхав назавжди!
|