|
Як спорт – підйом ваги у нас вивчали В історії народів і держав: Всі знають те, як в Греції кидали, Притримавши, прискорення надав? Як шию жертви, круглий гриф стискаю – Овації почую або свист? Я від землі «Антея» відриваю, Як давньогрецький перший той штангіст. Хоча немає грації мустанга, Я – скутий, зосереджений тепер. Штанга, навантажена ця штанга – Мій супутник, опонент й партнер. Таку ніким не здійману громаду Бажать не стану ворогу свому. Підходжу до важкого я снаряду Із почуттям важким – не підніму. Ми обидвоє наче із металу, Та тільки – він насправді є метал. А я так довго йшов до п’єдесталу, Що вм’ятини в помості протоптав. Хоча немає грації мустанга, Я – скутий, зосереджений тепер. Штанга, навантажена ця штанга – Мій супутник, опонент й партнер. Після підйому – на землі, красиво! «Вагу взято!» – лунає в просторі. Вагу взято!? Але ж – несправедливо, Що я внизу, а штанга нагорі. Такий тріумф дорівнює поразці, Сенс перемоги перекреслить зміст: Вся справа в тому, щоб, немов у казці, З розгону штангу кинуть на поміст. Хоч немає грації мустанга, Я – скутий, зосереджений тепер. Штанга, навантажена ця штанга – Мій супутник, опонент й партнер. Повзе нагору? Мрія ось здійсниться! Ще й м’язи наостанок рве згори. І на місцях, як на своїй дзвіниці Глядач кричить: «Кинь, біс його бери!» Вагу взято! Тримати, хоч, як важко – І на землі лежить залізний бог! ...Запам’ятати рух оцей не тяжко, Бо назва в нім коротка й зла «ривок».
|