|
Оця ніч мені поза законом. Пишу вночі – більше тем усім. Я хапаюсь за диск телефону, Й набираю бажане 07. Добрий день, дівчино! Як вас звати? Тома? Ви – сімдесят друга! Я чекаю! Подих таю я! Не може бути, повторіть, я знаю – вдома! Ось і відповідь! Ну, здрастуй, – знову я! Оця ніч мені поза законом. Я не сплю, нудьгую за нею. Не сприйму, що в кредит по талону Пропонують коханих людей. Дівчино! Послухайте! Сімдесят друга, вас прохаю! Чекати не можу, нетерплячка моя. Всі лінії до біса, я завтра відлітаю! Ось і відповідь! Ну, здрастуй, – знову я! Телефон для мене – мов ікона, Телефонна книга – як триптих. Оператор стала як мадонна, Що здатна відстань вкоротить. Люба дівчино! Не переривайте! Ви тепер як ангел, тримайтесь алтаря! – Головне – попереду, чекайте. Ось і відповідь! Ну, здрастуй, – знову я! Що, завади з’явилися знову на трасі? Роблять що реле з ячейкою здаля? Та, нічого, я чекатиму до Масляни, Починаючи щовечора з нуля. 07, добрий вечір! Знову я. Що вам? Ні, не треба. Місто прошу – Магадан. Слово вам даю, що не буду знову. Просто друг мій, – взнати, як бідолаха там. Оця ніч мені поза законом, Ночі всі у мене не до сна. Задрімаю – з’явиться мадонна, Дуже схожа на когось вона. Люба, дівчино! Я знову, Томо! Не дочекаюся, годинники стоять. Так, мене, звичайно, – я, звичайно, вдома! – Викликаю. Говоріть. – Привіт! Це знову я.
|