|
Мої смаки та запити барвисті, Я – екзотичний! М’яко, як казать: Стакани одночасно можу гризти, І Шиллера без словника читать. В мені два Я – два полюси планети, Людини різні дві, два вороги: Коли один збереться до балету, То інший чимчикує на біги. Я зайвого і в думці не дозволю, Коли єство я прояваляю це. Та дуже часто виповзе на волю Те друге Я, з негідника лицем. Тож я борюсь в боях за свою гідність. О доле, неспокійна ти моя, Я помилитися боюся, бо давити Почну не те, що треба, друге Я. Коли без міри відкриваю душу, Коли найкращий я в усіх місцях. Жінки дають, а я забрати мушу Усе що є – для мене, і за так! Під ти чорти летять всі ідеали, І розпочну я знов дурню робить. Туплю, коли я знов гризу бокали, І Шиллер знов під стіл кудись летить. ... А суд іде, мені всі свердлять спину. Ви, прокуроре, й дорогий суддя, Повірте, що не я розбив вітрину, А те мерзотне друге моє Я. Я вас благаю, не судіть суворо, Ви дайте термін, не давайте строк... На суд прийду, погляну я, чи скоро Є у тюрмі заварений чайок. Я не збираюсь бити знов вітрини, Й обличчя людям! – так і запиши, І ще: з’єднаю я дві половини Навпіл поділеної доброї душі! Здеру, захороню та закопаю, Очиститись – така мета моя. Те «йо мойо» нехай відпочиває, Бо зовсім не моє те друге Я!
|