|
В пам’яті бій цей – невтолений щем – Повітря із смерті і горя, А з небосхилу безшумним дощем Падали зорі. Знову упала – і я загадав: Вийти живим із бою, – Поспіхом так я життя пов’язав Із зіркою навісною. Вирішив я: вже вже загрози нема І викрутитися вдалося, – З неба звалилася зірка притьма, Під серцем вона і досі. Нам говорили: «Іще висота!» І «Не шкодувати патрони!» Впала вже друга зоря золота – Вам на погони. Зір тих на небі – як риби в воді – Вистачить всім з головою. Був би живий, – ходив би тоді Також Героєм. Я би ту зірку синочку віддав, На згадку і щастя... В небі марудиться зірка, мовляв, Нікуди впасти.
|