|
Бій цей забути не зможу віки – Смерть по нас била влучно, – Й падали з неба на землю зірки, Мов дощ безгучний. Знову он впала – і я загадав: Вийти живим із бою, – З зіркою так я життя пов’язав, З трохи дурною. Я на біді вже поставив був хрест: Лиха, мовляв, лиш на денці, – Але очманіло упала з небес Зірка під серце. «Взяти висотку!» – команда була. «Битися хоч до скону!..» Он покотилась ще зірка одна – Вам на погони. В небі зірок цих – як риби в воді, – Вистачить із лихвою. Як би не до смерті, був би тоді Теж я – Героєм. Я б оту Зірку сину віддав: Згадуй, будь ласка... Зірка згоряє в пожежах заграв – Нікуди впасти.
|