|
Нам не забути той бій нізащо, – Смерть нас приймала в штики. А з небосхилу яскравим дощем Спадали зірки. Перша упала, і я загадав – Вийти живим із бою! Так необачно тоді пов’язав Долю з зорьою. – Нам висота заважає оця! Не жалкуйте патронів! – Он покотилася друга зоря Вам на погони. Мені повезло, – надумався я, – Може, усе минеться... З неба зірвалась шалена зоря Прямо у серце. Зірок на небі, мов риби в ставках, Стане на всіх з лихвою. Якби не на смерть – я б став Також героєм. Сину б віддав оту зіроньку я, – Просто на пам’ять... В небі висить, пропадає зоря – Нікуди падать.
|