|
Поглибшали броди, згоріли мости і в тісняві лиш видно черепи. Немає змоги вийти чи ввійти: іди за натовпом покірно і терпи. Конями в цузі (звично очі долу) як ілюстрація того, що світ тісний, натовп іде по замкнутому колу – воно велике й фініш не ясний. Розмитая дощем, тече палітра, вриваються галопи в полонез. Немає кольору і запахів, і ритму, і кисень із повітря ніби щез. Безумство чи натхнення нічиє ці оберти не може перервати. Цей вічний рух – то може він і є дорогою вперед, що не здолати?
|