|
В наш круг тісний не кожен потрапляв, і я одного разу – проклятая дата – його привів з собою і сказав: – Наллємо йому, хлопці, немов брату! Він пив як всі і братство визнавав, і кожен з ним, як ніби поріднився... А він назавтра всіх підряд продав. Пробачте мені, хлопці! Помилився. Суду не пам’ятаю – ніби параліч, а потім і – барак, холодний як льодниця, – здавалося мені – кругом суцільна ніч, тим більше, так і було. Важко помилитись. Я рештки сил весь час приберігав, – він впевнений, що вічні охоронці, він надто рано всіх нас поховав, – він помилився – вірте мені, хлопці! І день настане – ніч не на роки, – прийде розплата, то ж не забувайте, – це ж я тоді привів його таки! Прохаю, хлопці, ви його мені віддайте!
|