|
Ще жодний покруч з нами не бував, Й одного разу – проклята ця дата – Його привів з собою і сказав: «Зі мною він – наллєм йому, як брату!» Він пив як всі і був неначе брат, Тож ми його зустріли так, як брата... А він назавтра здав нас в акурат, – Пробачте, хлопці, я ж бо винуватий! Не пам’ятаю суд – був потойбіч, А вже й барак, холодний як могила, – Здавалося – кругом суцільна ніч, Бо все й насправді темінь оповила. Я збережу хоча би крихти сил, – Він думає навіки в нас ця хата, Занадто рано нас захоронив, – Він помилився – вірте так, як брату! І день настане – ніч не на роки, – Я попрошу, коли прийде розплата: «Адже це я привів його тоді – І ви його віддайте задля страти!»
|