|
Одного разу гуляв по столиці я, Двох людей випадково загилив. І попавши за це в міліцію, Я побачив її і загинув. Я не знаю, що вона там робила Прийшла паспорт отримать, видать. Молодая, красивая, білая... Вирішив я її розшукать. Йшов за нею, щоб дізнатись адресу. Що ж сказати їй? Адже я – хуліган! Випив я й запросив цю принцесу В привокзальний один ресторан. А за нею усі оглядалися, Ну хоч просто кричи усім пробі! І одному в пику дісталося Бо підмигував він їй як худобі. Я на булки їй ікру накладав, Гроші просто рікою текли! Я ж такі їй пісні замовляв! І нарешті звучать «Журавлі», Обіцянки до ранку давав я сам, А ще шмаркався й плакав в кашне. А вона мені каже: «Я вірю вам, буде дешево взяти мене». Я ударив її, птаху білую, Закипіла гарячая кров! Зрозумів, що робила в міліції З погляду першого моя любов.
|