|
Пам’ятаю, гуляв по столиці – і двох жлобів випадково побив, і від цього мав клопіт з поліцією, де цю дивну красуню зустрів. Що робила в цім відділі жіночка? Штрафи хтіла опро̀тестувать? Така гарна і світла – як зірочка! Я поклявся її розшукать. Йшов за нею, ******* що скажу? Адже я – бандюган... Я хильнув – й запросив тую квіточку, як заможний, в крутий ресторан. Перехожії їй усміхалися, я від ревнощів збуджений був. Дав по пиці одному – так сталося, – бо цей покидьок їй підморгнув. Я ікру їй багато накладував, про своє почуття булькотів... Я ж нікого п’ять діб не обкрадував, моє перше кохання в житті! Обіцяв, що життя буде казкою і складатися буде зі свят; замовляв їй пісні під шампанське я, потім сам заспівав «Соколят». Перед нею я душу і жили рвав, і тремтів голос, як у струни... Вона лагідно каже: «Я вірю вам, я віддамся вам за півціни!» Я дав ляпаса побляді ** тій, в перший мент її вбити хотів! Зрозумів, що робило в поліції моє перше кохання в житті.
|