|
Я усіх в зальотах перевершив, на жінок всі тринькав вечори, – я з усіх був парубок найперший польової ланки номер три. І якось у жовтні на курорті (як стійкий учасник соцзмагань) я, мабуть, об хвіст спіткнувся чортів – і зустрів одну таку тарань. А у неї – вобляча фігура, а у мене – зсушена душа, та вона – акуляча натура, а у мене – майже ні гроша. А її потрібно вдовольняти, – купувати серги, чобітки... (Ігорьок – сусід мій по кімнаті – розповів про неї залюбки). «Я тобі, – вона сказала, – Колю, найдорожче все віддам цілком!» Я сказав: «До ста рублів – призволю, якщо більше – навпіл з Ігорком!» Розібратись з тими почуттями у жіночім серці не візьмусь... Мабуть, я чогось таки не втямив, бо вона образилась чомусь. А назавтра – знов зіткнувся з нею, і була так приязна вона... Маю ризиковану ідею, що її привабила ціна.
|