Сьогодні не чути, щоб бились серця –
Воно для алей і альтанок.
Я падаю, в груди схопивши свинцю,
Сказавши собі наостанок:

«Цей раз мені не повернутись,
Я відійду – прийде такий».
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій!

Ось хтось відрубав: після нас – хоч потоп,
Ступивши, як в прірву, з окопу»,
А я свій для того покинув окоп,
Щоб зовсім не було потопу.

Повіки враз мої зімкнуться
І припаду я до землі.
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій.

І хто змість мене, в атаку хто піде?
І хто таємничого дістане мосту?
Мені забажалось – нехай буде те,
Одягнене все не по росту.

І я встигаю усміхнутись,
Я бачив, хто наступник мій.
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій!

Розриви глушили гудіння сердець.
Моє мені дзвінко кричало,
Що все ж мій кінець – іще не кінець:
Кінець – це чиєсь начало.

Повіки враз мої зімкнуться,
І припаду я до землі
Ми ще не встигли озирнутись,
А вже сини ідуть у бій.
Ніна Качеровська2018