|
Биття не почути сьогодні в сердець – Воно для алей та альтанок. Я падаю, в груди схопивши свинець, І думаю так наостанок: «В цей раз мені не повернутись, Піду, – вже йде наступник мій». А ми не встигли, ми не встигли озирнутись – А вже сини, а вже сини ідуть у бій! Ось вирішив хтось: «Після нас – хоч потоп», Та навіть не встав із окопу. А я лиш для того свій кинув окоп, Щоб в світі не стало потопу. Не зможуть очі розмикнутись, Я землю обійму мерщій. А ми не встигли, ми не встигли озирнутись – А вже сини, а вже сини ідуть у бій! Хто змінить мене, хто в атаку піде? Хто зможе дістатись до мосту? Нехай до мети нас отой приведе – Одягнутий так не по зросту. А я встигаю посміхнутись, Я бачив, хто наступник мій. А ми не встигли, ми не встигли озирнутись – А вже сини, а вже сини ідуть у бій! Розриви глушили биття у сердець, Моє ж клекотіло у спадок, Що все ж мій кінець, то не зовсім кінець Кінець – це для когось початок. «В цей раз мені не повернутись, Піду, – вже йде наступник мій». А ми не встигли, ми не встигли озирнутись – А вже сини, а вже сини ідуть у бій!
|