|
Сьогодні не чути калатання сердець, Воно для алей та альтанок. Я падаю, в груди піймавши свинець, І думаю ще наостанок: Мені на цей раз не вернутись, Прийде за мною хтось услід. Ми ще не стигли, ще не встигли обернутись, А вже сини ідуть у бій. Он хтось там сказав: після нас хоч потоп, – І вийшов, як в прірву, з окопу. А я через те свій покинув окоп. Щоб зовсім не стало потопу. Пора моїм очам замкнутись, І припаду я до землі. Ми ще не встигли, ще не встигли обернутись, А вже сини, а вже сини ідуть у бій. Хто змінить мене, хто в атаку помчить, Щоб міст заповітний узяти? Я хочу, щоб був ним котрийсь із отих – В одежі зі старшого брата. І я встигаю посміхнутись: Я бачив, хто іде услід. Ми ще не встигли, ще не встигли обернутись, А вже сини, а вже сини ідуть у бій.
|