|
Сьогодні не чутно биття у сердець – Воно для алей та альтанок. Я падаю, грудьми вхопивши свинець Та й думаючи наостанок: «Тепер мені не повернутись, Та слідом хтось іде живий». Ми ще не встигли озирнутись – А вже сини уходять в бій! От вирішив хтось: після нас – хоч потоп, Як в прірву крокує з окопу. А я через те свій покинув окоп, Щоб ввік не було би потопу. От очі мають вже зімкнутись, Я обшир обійму земний. Ми ще не встигли озирнутись – А вже сини уходять в бій! Хто змінить мене, хто прикриє цей край? Займеться хто бісовим мостом? І я загадав – це отой буде хай, Зодягнутий геть не за зростом. Я маю час ще посміхнутись, Я бачив, хто наступник мій. Ми ще не встигли озирнутись – А вже сини уходять в бій! Між вибухів зникло биття у сердець, Моє ж – б’ється комусь на спадок, Бо все ж цей кінець мій – то ще не кінець: Кінець – то завжди чийсь початок. От очі мають вже зімкнутись, Я обшир обійму земний. Ми ще не встигли озирнутись – А вже сини уходять в бій!
|