|
Сьогодні не чутно ударів сердець – Вони – що хронометр – коханню. Я падаю, серцем хапаю свинець, І з ним свою думку останню: «Мені уже не повернутись, Я піду – прийде другий!» Не встигли ми і озирнутись, – Сини уже ідуть у бій. Хтось може скаже: «Після нас – хоч потоп», Як в прірву зробить крок з окопу. Але я тому залишив свій окоп, Щоб зовсім не було потопу. Хай мої очі враз зімкнуться, Впаду в обійми я землі. Не встигли ми і озирнутись, – Сини уже ідуть у бій. Хто мене змінить і піде в атаку, Чия мета – далекий вирій? І хочу я: хай буде це не всякий, А той, що з форми ще не виріс. І я встигаю посміхнутись Тому, хто йде услід мені. Не встигли ми і озирнутись, – Сини уже ідуть у бій. Глушили вибухи нам голос серця, Моє ж у мені – калатало. Одначе мій кінець – ще не кінець. Кінець мій – це чийся початок. Хай мої очі враз зімкнуться, Піду я – так прийде другий. Не встигли ми і озирнутись, Сини уже ідуть у бій.
|