|
В час, коли тебе, гордію, всі шукають королі, щоб твою тоненьку шию дотоншити у петлі, – кращого нема притулку, ніж густий зелений ліс, хто́ б там стражникам цидулку щодо тебе не заніс. Бідняки та бідолахи, що зреклись життя слуги, безпритульні сіромахи, в кого є лише борги, – всі сердеги подалися в ліс цей, вільний без облуд, позаяк хазяїн в лісі – добрий хлопець Робін Гуд! Тут з півслова розуміють, не бояться гострих слів, з шаною прийняти вміють відчаюг й шибайголів. Інколи під захист бору навіть лицар поспіша: хто без страху і докору – той завжди і без гроша. Знають всі лосині тропи, ніби пальці на руці, у минулому – холопи, вільні нинішні стрільці. Тут завжди в безпеці буде весь притискуваний люд; тут гуляє – знають люди! – добрий хлопець Робін Гуд! І живуть та поживають безтурботно хлопці ці, і натхнення не втрачають вільні вславлені стрільці. Сплять, укрившись темним небом, вклавшись просто на моху. Не скоряйсь дурним потребам, жив – і добре, і тьху-тьху! Лиш зітхають від розлуки, дім згадавши та сім’ю, й час від часу гладять луки, щоб згодилися в бою. Чи момент настане влучний, щоб почати ратний труд? – скаже кращий в світі лучник, добрий хлопець Робін Гуд!
|