|
Красивих люблять часто і палкіше, Веселих люблять менше, та скоріш, – І мовчазних кохають, тільки рідше, Зате, якщо кохають, то сильніш. Не горлай ніжних слів, не горлай, Стримай їх до пори у неволі, – Пароплави вночі кричать хай, Ну а ти – ти промовч, приховай, – Поспішиш і шукай вітра в полі. Сумні вона вичитує романи, – Хай порівняє, ти лиш їй повір, – От чорні ж появилися тюльпани, Щоб білі більше милували зір. Не горлай ніжних слів, не горлай, Стримай їх до пори у неволі, – Грач з поетом горлають нехай, Ну а ти – ти промовч, приховай, – Поспішиш і шукай вітра в полі. Біжать слова, а що?! – Їм надто тісно. «Спізнитись хай тебе не мучить страх». Слів так багато – та як можеш, звісно, Скажи, коли не втримати слова?. Та не горлай отих слів, не горлай, Стримай їх до пори у неволі, – Пароплави вночі кричать хай, Ти замовч, ти промовч, приховай, – Поспішиш і шукай вітра в полі.
|