|
Красивих люблять часто й дбайливіше Веселих люблять меньше і швидкіш, – І мовчазних теж люблять, але рідше, Зате, коли вже люблять, то сильніш. Не кричи ніжних слів, не кричи, До пори потримай їх в неволі, – Хай кричать пароплави вночі, Ну, а ти промовчи, промовчи, – Поспішиш, – і шукай вітра в полі. Вона читає печальні романи, Хай порівняє, – довірся ти їй, Адже з’явилися чорні тюльпани, Щоби казалися білі біліш. Не кричи ніжних слів, не кричи, До пори потримай їх в неволі, – Хай кричать пароплави вночі, Ну, а ти промовчи, промовчи, – Поспішиш, – і шукай вітра в полі. Слова біжать, їм тісно, ти що хочеш? Не бійся запізнитись й поруч стать. Цих слів багато, але все ж як можеш – Скажи, коли не можеш не сказать! Не кричи ніжних слів, не кричи, До пори потримай їх в неволі, – Хай кричать пароплави вночі, Ну, а ти промовчи, промовчи, – Поспішиш, – і шукай вітра в полі.
|