|
Веселих люблять менше, але швидше, Красивих люблять більше і частіш, – І мовчазних теж люблять, тільки рідше, Зате якщо вже люблять, то сильніш. Не кричи ніжних слів, не кричи, До пори їх потримай в неволі, – Хай кричать пароплави в ночі, Ну а ти промовчи, промовчи, – Поспішиш – і шукай вітру в полі. Вона читає лиш сумні романи, – Хай порівняє, сумніви облиш, – Адже з’явились чорні вже тюльпани – Щоб білі ще здавалися біліш. Не кричи ніжних слів, не кричи, До пори потримай їх в неволі, – Хай поети кричать, граки чи, Ну а ти промовчи, промовчи, – Поспішиш – і шукай вітру в полі. Слова біжать, їм тісно – ну і що ж, а? – Спізнитися не бійся слово взять. Багато слів, але все ж якщо можеш – Скажи, коли не можеш не сказать. Та цих слів не кричи, не кричи, До пори потримай їх в неволі, – Хай кричать пароплави в ночі... Змовкни і промовчи, промовчи, – Поспішиш – і шукай вітру в полі.
|