|
Мені щовечора запалюють свічі, І образ твій обкурює їх дим, Час не лікує, знаю, й не калічить, І все проходить разом з ним. Я більше не врятуюсь від спокою: Що було на душі на рік вперед, за так Не відавши вона взяла з собою – Спочатку в порт, а опісля – в літак. Мені щовечора запалюють свічі, І образ твій обкурює їх дим, Час не лікує, знаю, й не калічить, І все проходить разом з ним. В душі пустеля, та душа не винна, Не стій над нею, прошу, спокій ліпше дай! Пісень обривки там і павутиння, – А решту всю вона взяла з собою, через край. Тепер мені запалить вечір свічі, І образ твій обкурить знову дим, Час не лікує, знаю, й не калічить, І все проходить разом з ним. В душі моїй – лиш цілі без дороги, – Поритися у ній – і ви зайдете там Дві напівфрази, різні діалоги, А решта то Париж, то Нотар – Дам. Хай вечір знов, мені запалить свічі, І образ твій обкурює їх дим, Час не лікує, знаю, й не калічить, І все проходить разом з ним.
|