|
Запалюють свічки мені не всує, Та образ твій обкурює знов дим, – Не хочу знати я, що час лікує, Що все минає разом з ним. Повік я не врятуюсь від спокою, Бо що було в душі не вернеться ніяк, Не знаючи, вона взяла з собою, – Спочатку в порт, а потім – у літак. Запалюють свічки мені не всує, Та образ твій обкурює знов дим, – Не хочу знати я, що час лікує, Що все минає разом з ним. В душі моїй – невидима пустиня, – Не стійте, бо не забринить у ній струна! Пісень уривки там і павутина, Бо найцінніше все давно взяла вона. Свічки запалить вечір цей не всує, Та образ твій обкурює знов дим, – Не хочу знати я, що час лікує, Що все минає разом з ним. В душі моїй – маршрути без дороги, Шукайте в ній – і знайдете там лиш Дві напівфрази, напівдіалоги, – А незабутнє – Франція, Париж... Свічки запалить вечір хай не всує, Та образ твій обкурює знов дим, – Не хочу знати я, що час лікує, Що все минає разом з ним.
|