|
Як триста тон тротилу підірвало, – В мені заряд нетворчий, прояв зла: У мене нині Муза гостювала, – Посиділа недовго, та й пішла! Пішла вона, бо виглядає дико – Не маю права скиглити в цей час, – Ви уявіть: ніч... Муза... в чоловіка! – Що ж вигадають люди вже про нас? Як мені прикро це, як ріже око! Підтвердять люди: ось такі діла – Годинами сиділа Муза в Блока, А в Пушкіна – то взагалі жила. Мерщій побіг до столу в цю хвилину, Та господи, де ділись рими всі? Пішли натхненя та пішла дівчина, Й «троячка»... щоб поїхать на таксі. Весь в люті, наче метеор по хаті Я метушусь, та й Музу сполошив! До іншого пішла, спонсорувати, Оскільки я її не пригостив! Торт здоровенний, у свічках всіляких, Увесь засох, я теж – вже якось так... З сусідами допив, ті ж скотиняки Глушили Музин дорогий коньяк! Пройшли роки... як люди в чорнім списку, – Забуте все, як не було цього. Вона пішла тихенько – по-англійськи, Залишивши лиш два рядки всього! Прекрасно як! Я, звісно, – геній слова: Бо це тріумф, я – ближче до мети... «Я пам’ятаю мить одну чудову, Коли з’явилася переді мною Ти!»
|