|
– Гулі-гулі-гулянки, дівоньки-дівуленьки! Залишіть мені на пам’ять в серці загогулинки. Не дивись на хмурий вид, зваж мою спонуку ти: я – не з фронту інвалід, я – коханням стукнутий. Вийди до Івасика, – ліпшого учасника! Чи ти бабка, чи кульбабка? – Розімнімо м’язики! – Мій коханий – каменяр та діяч культмасовий, з Англії притяг у дар ліфчик пінопластовий. – Щось тут мода відстає: кажуть, у Австралії вводять в обіг ательє в три обхвати талії. – Хтось дівоцтво береже, а заглянеш в Данію – там на другий вечір вже в загс волочать панію. – Нам ті данці не указ; зокрема, у Франції можна заміж десять раз, всі – без реєстрації. Ой, табань-табань-табань, ми ж у берег вріжемось! Не вставай в такенну рань, ще давай поніжимось! – Дівчино́ньки-шпилечки, любі перепілочки! Піднесіть-но інваліду стільки й ще півстілечки! – Чорнокосу молодицю сватав дід у сивині. Спершу думали, що кпиться... З’ясувалося, що – ні. – Дудлив любчик мій не квас, – у смаках прогалина; з того, видно, й почалась в світі криза паливна. Та не ний, не ний, не вий, «голод» – тільки на́фтовий, треба пильно стерегтися – не настав би спиртовий! – Бачу, ку́ми та куми́ всі тут на недільнику; стали родичі всі ми, чи ба навіть – спільники!..
|