|
В сусідів п’янка аж димить, І гість, бундюк товстий, сидить, А господиня гордо мчить В свої підвали, В замок врізаються ключі – Виймаються на стіл харчі; І ладно з тягою в печі, І з піддувалом. А в мене біди – що і не збагнути: Худоба мре, в городі пропаде, То піч чадить – не хоче все тягнути, А то щоку на сторону зведе. Там, у сусіда, м’ясо в щах – На все село хруст у хрящах, І наречена вся в прищах – Дозріла, значить. Оглядини, ти бач, у них, На сто рублів гостей одних, І навіть наречений-псих Співає й скаче. А в мене пси прив’язані сказились – Вить заходились о порі нічній, І мозолі на ступнях роз’ятрились Від тупотні по горниці пустій. Ох, у сусіда швидко п’ють! А що ж не пить, коли дають? Що ж не співать, коли наллють І не накладно? А тут, ось, баба на порі, Голодні гуси у дворі... Та про гусей не говори – Усе неладно. Тут в мене домові уже з’явились, Я їх гоню і так і сяк – та не прогнать, Та чирячок в незручнім місці виліз: Пора орать – ні сісти тут, ні встать. Сусід найменшого прислав – Він від щедрот мене гукав. Ну, я, звичайно, йти не став, – Малий знов чеше. Мабуть, літрову вже огрів – Ну і, звичайно, подобрів. І я пішов, попив, поїв... Не стало легше. І серед буйного того розгулу Я молодому в ухо шепотів – І нареченого як вітром здуло, – А наречена плаче в темноті. «Народ я є – сусід встає, – І головним для мене є: А хто не їсть, той і не п’є», – І випив хватко. Всі зразу підхопились з місць, Та тут малий в розмову вліз: «Хто не працює – той не їсть, Ти сплутав, татку!» А я сидів, в руках трояк зім’ятий, – Моє похмілля завтра проганять, Продовжував гармошку обнімати – Мене ж і запросили з нею грать. Сусід вже другу літру з’їв – І особачивсь, й осовів. Щоб я співав, він захотів: Даром поїли?! Мене схопили за боки Два здоровенні парубки: «Ти грай, мурмило, – тебе щоб тут таки Не удушили!» Гульня вже докотилася до точки, Вже наречена брагу п’є тайком... Я заспівав про світлії деньочки, Коли служив на пошті ямщиком. А потім юшки був розлив І холодець із потрухів, Хтось нареченого зловив І довго били, А потім танці у гульбі, А потім бились не в злобі – І усе людяне в собі Вкінець добили. В кутку стогнав я бугаєм з болота, Набичившись, боки собі підпер. І думав я: з ким завтра пить охота, Із друзів тих, з котрими п’ю тепер? А вранці там, як завжди, тиш, Хлібний за щоками м’якиш, І перепій там не хмелиш, Їди – навалом, Ніхто не свариться в серцях, Собачка мучиться в сінцях, І піч у кахлях – як в синцях, І з піддувалом. А в мене ж – і у ясную погоду Хмарить в душі, душа горить. Хлищу колодязну холодну воду, Ладжу гармошку – жінка все корить.
|