|
Знов у сусідів крики й гам, Усі поважні гості там; Хазяйка в цей ось тарарам Біжить в комору. В замки встромляються ключі, І витягаються харчі, І тяга добра у печі, І свято скоро. А в мене лиш халепа й колотнеча: В городі – недорід, худоби мор. Погана тяга, чад сюрчить із печі, А то працює з перебоями мотор. Сусіди з м’ясом варять щі, На все село хрущать хрящі, В дочки юнацькі геть прищі, – Дозріла, значить. Оглядини сьогодні в них, Гостей набігло чепурних, Субтильний дуже вже жених Співає й скаче. А в мене показилися собаки, Як ті чорти, завили уночі, Мозолі скрізь, а то погані знаки, Хоча тинявся цілий день біля печі. Ох, у сусідів швидко п’ють! А що ж не пить, якщо дають? Співають, голосно ведуть Оті гуляки. А тут он – жінка жде приплод, Гусей голодних майже взвод, І замість свят і нагород На серці мряка. Вже в хаті в мене злидні завелися, – Я їх жену, вони не хочуть йти. Чиряк он виліз в непотрібнім місці, Орати треба, тільки сили де знайти? Сусіда хлопчика прислав І запросив до їхніх лав; А я спочатку відмовляв, Та через силу... Мабуть, літровку він огрів І через те так подобрів. І я пішов, попив-поїв, – Не відпустило. І посеред загального розгулу Я женихові щось нашепотів, І враз того неначе вітром здуло, Засватана он плаче в самоті. Сусід кричить: «Народ я є, Мовляв, закони визнає, Що хто не їсть – той і не п’є», – Й гелегнув кварту. Сіпнувся з місця важний гість, Та тут подав хлопчина вість: «Хто не працює – той не їсть, ти сплутав, тату!» А я сидів – у гаманці троячка рвана, Похмілля завтра так-от не мине, – Притиснувшись до драного баяну, – З-за нього ж і покликали мене. Сусіда другу літру з’їв – І осовів, і очманів: Схотів послухати мій спів, – Чого ж поїли?! Уперлися мені в боки Здорові хлопців кулаки: «Співай, паскудо, щоб таки не зачавили!» Уже дійшли веселощі до краю, Вже наречену потай гості жмуть, Я заспівав про свято урожаю, Про ямщика, якого всі так ждуть. За тим була іще юха, До пива раки й потроха, Спіймали потім жениха І довго били; А далі – танці під баян, Потому – бійка й прочухан, В кінці – у всіх тваринний стан Й нестача сили... А я стогнав, як на болоті випи, Та так співав – куди там солов’ю! І думав я: а з ким би завтра випив Із тих усіх, з якими зараз п’ю?.. На ранок – спокій, як завжди, І їжі з вечора – пуди; Похмілля всїм – то півбіди, – Харчів багато. Не лаються, усім на страх, І песик бавиться в сінцях, На комині – великий птах Усім на свято. А в мене зараз в цю ясну погоду, Душа у хмарах, доля ж бо гірка. Я п’ю із черпака криничну воду, Латаю міх, ще й жінка доріка.
|