|
У сусіда – бенкет відмінний І гості, як один, – солідні. Трубою хвіст у господині – Йде до підвалів. В замок вставляються ключі, І забираються харчі, Співає тяга у печі із піддувалом. Одні халепи в мене й колотнечі – Постійно доля підступи готує: То в полі недорід, то мор овечий, Чи раптом флюс щоку роздує! У сусіда м’ясо у борщах, Аж хряскіт чути на зубах, І наречена – у прищах – Дозріла, видно. Отже, оглядини у них, – На сто рублів гостей одних, І навіть миршавий жених Співає сиднем. А в мене всі дворові пси сказились, – Раніш брехали – почали гарчати. І на ногах мозолі з’явились Від біганини по порожній хаті. Ох! У сусіда швидко п’ють. Чого ж не пити, як дають? І не співати всім отут, Де нам не втратно? А тут он – баба, кругла вся, Гусей крикливих ще косяк, Звичайно, справа не в гусях, А все неладно. Тут у мене міражі з’явились, Я їх жену і так, і сяк – як знати. Й чиряк в такому місці виліз, Пора орати – не сісти, ані встати. Малого мій сусід прислав – Щоб я у гості завітав. Та я, як йдеться, відповів, А він – спочатку. Півлітра, певно, випив І, зрозуміло, подобрішав. І я пішов – поїв, попив, – Легше не стало. І посеред цього розгулу Я щось шепнув на вухо жениху. Й того неначе вітром здуло, А наречена плаче наверху. Сусід кричить, що він – народ, Якому основним законом є, Мовляв, не їсть хто, той не п’є, – І пив, зненацька. Одразу всі знялися з місць... Та тут малий поправку вніс: «Хто не працює – той не їсть, – Наплутав, батьку!» В руках тримав засалену троячку, Щоб гнати хміль із голови своєї, Обнявши, як завжди, стару трирядку, – Мене і запросили через неї. Сусід півлітру другу з’їв – І осовів та опсовів Щоб я співав – він захотів, Дарма ж не пригощали? Мене схопили за боки Два здоров’яги-парубки: «Співай, паскудо, допоки Не доконали!» Гульба дійшла, здається, вже до краю, П’є наречена брагу стаканом, І я співав про ясну діву-кралю, Коли служив на пошті ямщиком. Потому в них була уха, Свинячі з салом потроха, Піймали врешті жениха І довго били. Набридли танці всі тобі, Побилися не по злобі, І все порядне у собі Донищили. А я стогнав болотним бугаєм, Набичився, узявся у боки, І думав я: похмілля з ким почнеться Із тих, які обсіли з трьох боків. На ранок спокій завітав, Язик м’якуша відшукав І перепій знов пригадав, Їжу навалом. Й не матюкаються в серцях, Собачка ластиться в сінцях, І піч – з розводами в кахлях Із піддувалом. А у мене і в ясну погоду Тоскно на душі, яка горить. Я з колодязя – п’ю воду, Гармонь латаю, жінка бубонить.
|