з любов’ю в 60 його роківЯк народитися тобі ж бо фартануло З країною в одночас, дорогий! Прожив в житті ти з нею все, що було, Скажи ти ще спасибі, що живий. В шістнадцять років ти читав Олешу, А в двадцять – тридять сьомий, буревій. Тепер одних нема, а ті – далече... Скажи ти ще спасибі, що живий. Служив ти, де керманич тер підлогу. Відповідай нам щиро ти мерщій: Якби Лаврентій Палич знав, їй богу! – Ким станеш, залишився б ти живий? А нині в бійках вичинена шкура, Протравлена; до нервів в суховій. Сказав Микола Робертович: «Юра, Скажи ти ще спасибі, що живий!» Ти дочекався первістка не рано, Від ножових поранень вів ти бій, – Твоя «Людина добра з Сезуана» Живе іще. Спасибі, що живий. Гадать не буде циган на долонях – Бо сам господар долі він своїй, Скачи, циган, на «Дерев’яних конях», Жени коней! Спасибі, що живий. Так «Бути чи не бути» – ми не знали. Звичайно, буть напоготові, так! Ви пам’ятаєте, конструкції упали? Усі живі. Спасибі, пан Дупак. Нема «Марата» – його автор дивний. За Турандот – Пекін весь льодовий. Кріпися, брате, Кузькін битий тричі! І все-таки – спасибі, що «Живий». Любов, Надія, Зіна – також штучка, Вся трупа на підбір – одна в одній, Їх мати – Сонька Золотая Ручка... Скажи ти ще спасибі, що живий. Одні – в машинах, не зупинять ціни, П’яницям краще б транспорт гужовий. Подумаєш, один он впав зі сцени! Скажи ти ще спасибі, що живий. Погрожували знять з роботи «кадри», Піввіку ювілей затисли твій. Тринадцять років залік для театру: Один за три, спасибі, що живий! Що шістдесят? Ти медиків не радуй! Тьху, не наврочити б...Й надалі ще сивій. І час од часу сивину не згадуй, Скажи ще ти спасибі, що живий. Мілан покликав, не зважав на ризик, І понеслась! – живемо воднові. Тепер – Париж, і близько Сан-Франциско, І навіть – при бажанні – у Москві! Париж Таганці десять років страстних – Театр французам, як тюрма надій. Ти не сумуй, що не поїде «Майстер», Скажи іще мерсі, що він живий. Лиха біда – настирлива й окаста – Чи втомиться кружляти, хто ми їй? Коли тобі вже перевалить за сто – Ми заспіваємо: «Спасибі, що живий!» Отаман, пий, – здоров’я дозволяє. Пий, курінний, і будеш кошовий! Козацтво із Таганки вам бажає Добра! А ще – спасибі, що живий!
|