|
Коли в цей тривожний час не зіграєм збір – Соловей освище нас, й піде поговір: ніби трон у нас – так-сяк, надувний, й ніби зовсім не казак Євстигній. Хто вгамує цю шайку сугубу, ліквідує цю кляту напасть – цар тому неабияку шубу від щедрот своїх царських віддасть! Коли славні звитяги минулі кров хвилюють – йди в бій на шляху! З натурального хутра хохулі цар віддасть тобі власну доху. Он, указ уже лежить у секретаря: той, хто честь підосвіжить батечка-царя, хто влаштує Солов’ю «соловки» – піде до царя в сім’ю, – у зятьки. Хто здолає ватагу злочинну, щоб тікала вона сторчаком, – буде царства тому половина, а царівна – так просто цілком! Тут нема будь-якого махлярства, тут омани нема і душку: в бій – за вісім шістнадцятих царства й за цілісіньку царську дочку!
|