|
В. Абдулову
Немає гострих вражень – все непотріб, мотлох, гниль. Надалі так, – з туги ще вріжу дуба. Балкон би гепнувсь зверху, чи автобус впав звідкільсь, – Ось це то справді було б дуже любо! Повезло! Врешті решт повезло! – Бачив бог, що дійшов я до точки! – Самоскид в тридцять тисяч кіло Мій скелет роздробив на шматочки! Ось лежу я на спині Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєним! Шкода, що навіть праску не зловив ваш черепок, – Сумую, як же мало все ж ви встигли! – Яка ж це насолода – ваш весь струшений мізок, Це просто неймовірно – гіпс на тілі! Зараз в мене на грудях броня, На руках – міцні гіпсові лати, – Так і хочеться гаркнуть: «Коня, дай коня!» – І верхи поскакать із палати! Та лежу я на спині Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєним! Шкода миттєвість ту, як вантажівка збила з ніг, Бо в мареннях потому рік валявся – І в нових відчуттях неперевершених своїх Тоді, на жаль, я слабко розбирався. Все окремо – віват лікарям, Підв’язали до різних канатів, – І ночами, клянусь люди вам, Відчував я себе космонавтом! І лежу я на спині Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєним! Задавлена чутливість, лише біль – мій результат, – Ну що ж, ми почуття плюндруєм масно. Зате я, як дитина, – весь сповитий аж до п’ят Й оточений любов’ю повсякчасно. З медсестрою вночі бачу сни, В людях бачу найкращі лиш риси. І, клянусь, що уже до труни Я б залишився бранцем у гіпсу! І лежу я на спині Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєним! Було би добре, щоб не бачив я колишніх снів: Вони – як гострий ніж для інваліда, – Бо в сні я рвусь на волю з-під цих білих кайданів, І сняться свічки, рими та корида... Ах, надійна ти, гіпсу броня, Від того, хто захоче вкусити! Та пригнічувать стало щодня, Що почухатись маю просити, – Бо лежу я на спині Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєне! Так, я давно здоровий, та не хочу гіпс знімать: Хай руки стали наче в слона бивні, Хай ноги потончішали – мені на це плювать, – Зате здаюся значнішим й більш масивним! А я гіпсом гримлю, наче гром, Наступаю на п’яти без міри. Мені зручно здаватись слоном І себе відчувать товстошкірим! І по життю я іду, Загіпсований, – Кожен член у мене – Розфасований Відокремлено До загоєння, – Буде цілим все, Й заспокоєним!
|