Бракує гострих вражень, всюди – давнє барахло,
я від нудьги вже мало не здихаю.
А от коли б – у шнек чи під жниварку затягло, –
оце пригода! Дійсно надихає!..

Пощастило! Нарешті – талан!
А то я вже був втратив надію!
Випадковий один автокран
упустив мені цеглу на шию.

Ось лежу я горілиць
загіпсований,
кожний член мій – силоміць
розфасований;

і я – стриманий
й врівноважений,
нерозтриньканий
й заощаджений!

Якщо не потрапляли ви під трактор «Білорусь» –
іще ви емоційно недозрілі.
Адже ж такий принадний – травматичний мозкострус,
така це насолода – гіпс на тілі!

Як броня, мої груди зміцня,
на руках в мене – нібито лати;
аж кортить заволати: «Та дайте ж коня!» –
та й поринути верхи з палати!

Та лежу я горілиць
загіпсований,
кожний член мій – силоміць
розфасований;

і я – стриманий
й врівноважений,
нерозтриньканий
й заощаджений!
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Всі відчуття пропали, ще і біль їх притупля;
ну що ж, ми теж їх гасим пійлом різним.
Зате – увесь сповитий я, як ляля-немовля,
й оточений конкретним гуманізмом!

І я так полюбив гуманізм
завдяки моїй нянечці-ціпці,
що, якби не було отих клізм, –
залишився б навіки у гіпсі!

І лежу я горілиць
загіпсований,
кожний член мій – силоміць
розфасований;

і я – стриманий
й врівноважений,
нерозтриньканий
й заощаджений!

Було б цілком чудово ще загіпсувати сни,
вони – як зайвий шприц для інваліда.
Я уві сні назовні з гіпсу рвуся, на лани,
бо сниться: вкрав мого кнура сусіда...

Захистить гіпсо-панцир мене
і від сонця, і від хуговію,
й тільки трохи дратує одне:
що весь час я почухатись мрію.

Бо лежу я горілиць
загіпсований,
кожний член мій – силоміць
розфасований;

і я – стриманий
й врівноважений,
нерозтриньканий
й заощаджений!

...Ну, видужав давно я, але зняти гіпс не дам:
нехай всі руки-ноги – як з соломи,
нехай ваги я втратив чи не 20 кілограм, –
зате здаюся зовні більш вагомим!

Я іду крізь юрбу напролом,
хай услід і назвуть дебоширом, –
так зручніш: виглядати слоном
й відчувати себе товстошкірим!

І крокую вдалечінь
загіпсований,
кожний член – один в один
розфасований;

і я – стриманий
й врівноважений,
нерозтриньканий
й заощаджений!
М.В.Шевченко2007