|
Замовлена Удачею погода нам ясна, Під кілем кількість футів теж є доброю, І океану синяви вділили небеса – Дві синяви схрестились біля обрію. Здається, все морське хмільне, що тільки вхопить зір, І горам у шаленстві й в тиші надане: Осяйні сиві гриви хвиль, як сніг на піках гір, І як провалля – поміж них западини! Служіння всім стихіям не терпить метушні, До полюсів веде меридіан, Благословенні гори вікові, Благословен Великий океан! Нам Випадок Великий – брат, Везіння є сестра, Хоч ми – про всякий випадок – здивовані. Нам на землі позичили ні пуху, ні пера, Зірки до нас чудово налаштовані. Усі ми є сигнальники, все почали з азів, І як негарне в талану поводження – Змінивши курс, йдемо на SOS чи відчай голосів Десь у горах, призупинивши сходження. Служіння всім стихіям не терпить метушні, До полюсів веде меридіан, Благословенні гори вікові, Благословен Великий океан! Ми втрати підрахуємо, як промине гроза, – Не сивиною, сіллю геть убілені, – Солона, океанська до безмежності сльоза Обличчя вмиє, вкриті світлу хвилями... Вершину взято – клотики розтяли небозвід! І з нього лиш на мить себе спускаючи, Ми ставимо вітрила, ледь закінчивши похід – Знов сходження нове розпочинаючи. Служіння всім стихіям не терпить метушні, До полюсів веде меридіан, Благословенні гори вікові, Благословен Великий океан!
|