|
Замовлена погода нам удачею самою, Під кілем футами – ми не розбещені. Небо поріднилось з морем синявою – Дві синяви на горизонті схрещені. А чи не є морський, завжди безмежний простір Зблизька до гір в шаленості, часом покірності?! Бо сиві гриви хвиль такі ж, як сніг на піках гір, Й провалля межи них – ті ж дикі прірви. Не знає служба всім стихіям – суєти! Між полюсами завждй меридіан. Благословенні вічнії хребти, Благословен великий океан. Нам великий вйпадок – мов брат, талан – сестра. Хоча, на всяк випадок, ми схвильовані. На суші побажали нам: «Ні пуху, ні пера!» До нас сузір’я – благорозташовані. Ми всі – дозорні, починали все з азів, Якщо ж траплялось в когось невезіння – Міняли курс і йшли на SOS, як в горах на призов, На допомогу, сходженню – на зміну. Не знає служба всім стихіям – суєти! Між полюсами завждй меридіан. Благословенні вічнії хребти, Благословен великий океан. Ми порахуєм втрати, коли мине гроза, Не сивиною – сіллю убілені. І океанська, велика і скупа сльоза Нам обличчя вмиє – горді і натхненні. Ми – на вершині. Клотики злетіли в небеса. З гори на землю – лише на миттєвість. Маршрут скінчився, знов піднімаєм паруса І сходження почнем нове – життєве. Не знає служба всім стихіям – суєти! Між полюсами завжди меридіан. Благословенні вічнії хребти, Благословен великий океан.
|