У давно забутих Богом
Диких Муромських лісах
Усіляка бродить погань,
На людей наводить страх.

Розбишаки-солов’ї
на дубах висять,
А мерці в трунах кістками
виляскують...
Страшно – аж жах!

У багнюці та болотах
Там водяники сидять,
Там живе така гидота –
Неможливо й розказать.

Хто з конем, хто без коня –
не сховаються,
А в кущах лісовики
в «дурня» граються.
Страшно – аж жах!

І який би лобуряка
Не втрапляв у темний ліс,
Хто за дівкою, хто з ляку,
А хто здуру в хащу ліз –

Вже й сліди замело
хуртовинами,
І не бачив їх ніхто –
всі загинули.
Страшно – аж жах!

Із заморського із лісу,
Де вже й зовсім страшний суд,
Де чортяки злі до біса –
Мало себе не жеруть,

Притяглися, пропади вони
пропадом,
Щоб чортячим ділитися
досвідом.
Страшно – аж жах!

Шеф місцевої сволоти
Влаштував бучний бардак,
А від тих був Змій триротий
І огидний вурдалак.

Насмоктались первака –
в мозок вдарило,
То й по трунах гопака
як ушкварили...
Страшно – аж жах!

Змій падлючий впивсь до краю,
Вліз на дуба і реве:
– Виводи дівок, хазяїн,
Хай покажуть, що в них є!

Лішаки нехай попляшуть –
помилуюся,
А не будуть – матір вашу,
тут спалю усе!
Страшно – аж жах!

Отаку страшну образу
Не стерпів абориген,
Заволав: – Свиня, зараза,
Сучий син, інтелігент!

Забирайся зі своїм
клятим лобурем,
З вурдалакою отим,
щоб він лопнув був!
Страшно – аж жах!

Заревіли патріоти:
– Увірвався вже терпець!
Де ота п’яна сволота?
Виходи до нас на герць!

Бач – нажерся «столиці» –
аж хитається,
А туди ж – за спідниці
хапається!
Страшно – аж жах!

А от тепер поважні люди
Вам розкажуть, як колись
Билась погань – груди в груди,
Аж стогнав дрімучий ліс.

Повбивали одне одного
рогами –
То й немає в лісі жодного
з погані.
Й не лячно ніяк!
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сергій Левітаненко2009