|
Марині
Як багатий я, мов цар морський, тільки-но мені гукни: «Ловись!» – світ підводний і надводний свій виплесну, не сумніваючись! Лиш для неї – кришталевий палац. Сам, як пес, би – вік увесь в цепу. Ви джерела мої щирі срібла, золотії мої розсипи! Як живу я в гіркоті нужди, і мій дім бурлацький – пустим пустий, ти ж поможеш мені, Господи! Не даси життя перевести... Лиш для неї – кришталевий палац. Сам, як пес, би – вік увесь в цепу. Ви джерела мої щирі срібла, золотії мої розсипи! Жодну іншу ні за яких умов із тобою рівнять не подумаю. І милуюсь я тобою, немов Рафаелевою Мадонною! Лиш для неї – кришталевий палац. Сам, як пес, би – вік увесь в цепу. Ви джерела мої щирі срібла, золотії мої розсипи!
|