|
Ми закуті хіба у замкненім колі? Невже нас врятує тільки чудо? У мене цього дня все валилося з рук І не на щастя билась посуда. Ну, будь ласка, ти не від’їзжай Назовсім, – зумій повернутися! Обережно наближуй бокали, можуть розбитися! Стало ясно – підеш по росі, – Бачу я, що не можеш інакше! Що завжди лиш в кінці довгих рельсів й шосе Гнізда звивають птахи удачі. Ну, будь ласка, ти не від’їзжай Назовсім, – зумій повернутися! Обережно наближуй бокали, можуть розбитися! Не спалю кораблі, й не горіти мостам – Мені б тільки набратись терпіння! Та... хотілось би мені, щоб тут, а не там Поселилось твоє натхнення. Ну, будь ласка, ти не від’їзжай Назовсім, – зумій повернутися! Обережно наближуй бокали, можуть розбитися!
|