|
Я страшно нудьгую, знеможена скрізь, позбутись бентежної мрії несила: щоб хтось запросив мене звідси кудись – і там я таке, ну, таке щоб уздріла! А що саме – я поки не знаю... Чула ради усі, «від» і «до»: «почитай» – я саджуся й читаю, чи «пограй» – ну, я з кішкою граю, – все одно я жахливо скучаю... Чи не візьмеш з собою, Додо? Ах, як мені хочеться – в літо якесь на мить вийти з дому, й чіпець не надягши, – і враз, стрімголов, опинитися десь у місці, де все – абсолютно інакше! Та як саме – я поки не знаю... Чула ради усі, «від» і «до»: «почитай» – ну, я книжку читаю, чи «пограй» – ну, я з кішкою граю, – все одно я жахливо скучаю... Так візьми ж із собою, Додо! Хай вдома учиниться переполох, і хай покарання чекає – я згодна, – заплющую очі, рахую до трьох... Що буде, що буде! Чудне, надприродне! Та що саме – я зовсім не знаю. Переплуталось все «від» і «до»: «почитай» – ну, я кішку читаю, чи «пограй» – ну, я з книжкою граю, – все одно я скучливо жахаю... Хоч узяв би з собою Додо!
|