|
І знизу лід, і зверху – між ним я скнію, – Чи верх пробити, пробурити низ? Спливти, звичайно, не терзать надію, А там – за справу у чеканні віз. Лід наді мною! Надломись і трісни! Спітнів я весь від орача ще гірше. Я повернусь до тебе кораблем із пісні, Усе згадавши, навіть старі вірші. Нема мені піввіку – сорок з лишком, – Живу, тобою й «Господи храни!» І є чим виправдатись, ставши пред Всевишнім, І є мені що заспівати перед Ним.
|