|
І знизу лід, і зверху – я між ними – Пробити вгору, чи бурити вниз? Звісно ж – спливти, не втративши надії, А там – до справ, в очікуванні віз. Лід наді мною – надломись і трісни! Спітнів я, мов оратай на ріллі, Вернусь до Тебе кораблем із пісні, Й згадаю все, навіть вірші старі. Ще не пів-ста, мені лиш сорок «з гаком», Живий, бо береже Господь... і Ти. Я маю що для Тебе заспівати, І виправдатись є чим перед Ним.
|