|
Під льодом й на льоду, – не розумію: Пробити краще стелю, або низ. Спливти, звичайно, не втрачать надію, А там – за справи, і чекати віз. Крижана стеля, надломися й трісни! Йду безупинно, наче криголам. Я повернуся кораблем із пісні До тебе, люба, з віршами, що склав. Мені – лиш сорок два, ще не полудень, Ти – оберіг, який Господь послав... Я вірую: коли у нього буду – То виправдаю всі земні діла.
|