|
В той вечір не співав, не пив – На неї я весь час дививсь. Так можуть діти, так можуть діти. Та той, котрий із нею був, Сказав, аби її забув, Сказав, аби її забув, – Мені не світить. Той, хто раніше з нею був, – Щоразу більше нахабнів, Я ж пам’ятаю, – я був не п’яний. Коли ж я вирішив іти, Вона спитала: «Ти куди?» Вона сказала: «Не іди, Ще надто рано!» Й той, хто раніше з нею був, Мене, як видно, не забув, – І якось в осінь, і якось в осінь – Я з другом йшов, дивлюсь – стоять, – Вони стояли грізно в ряд, Вони стояли грізно в ряд – Їх було вісім. Зі мною – ніж, подумав: все ж Мене так просто не візьмеш, – Тримайтесь, гади! Тримайтесь, гади! Життя за так вам не віддам, Ударю спершу вас я сам, Ударю спершу вас я сам – І дам вам ради. Той, хто раніше з нею був, – Він справу круто завернув, Цілком серйозно, цілком серйозно. На карку хтось мені повис, – Валюха крикнув: «Бережись!» Валюха крикнув: «Бережись!» – Та було пізно. Я відповів за все вперед. Є й у в’язниці лазарет, – Я там валявся, я там валявся. Мене порізавши довкруг, Сказав хірург: «Тримайся, друг!» Сказав хірург: «Тримайся, друг!» – І я тримався. Розлука миттю пронеслась, Не дочекалася вона, Та я прощаю, її – прощаю. Її пробачив я, авжеж, Того ж, хто з нею був колись, Того, хто з нею був колись, – Не вибачаю. Її пробачив я, авжеж, Тому ж, хто з нею був колись, Тому, хто з нею був колись, – Я все згадаю!
|